До Дня родини в Україні: РОЗКРИТА КНИЖКА РОДИНИ МИЩЕНКІВ-ПОСИПАЙКІВ

Газета "Актуальний погляд" 8-07-2018, 07:39 312   

До Дня родини в Україні: РОЗКРИТА КНИЖКА РОДИНИ МИЩЕНКІВ-ПОСИПАЙКІВ

Український День родини відносно молоде свято і відзначаєтся з 2012 року. Напередодні  ми зустрілися з представницею родини Мищенків-Посипайків, ветераном праці, «дитиною війни» Раїсою Володимирівною Посипайко, шанованою людиною в Гуляйполі, і мали тривалу бесіду про її родину, моральні та духовні цінності. Те, що ми почули, варте уваги читачів.

 

Корені з бочансько-вербівської землі

До Дня родини в Україні: РОЗКРИТА КНИЖКА РОДИНИ МИЩЕНКІВ-ПОСИПАЙКІВ

- Корені нашої родини з бочансько-вербівської землі, - почала розгортати першу сторінку книжки своєї родини Раїса Володимирівна.  – Мої батьки були: тато з Бочан, а мама з Вербівської сотні. І дідусь Онуфрій Мищенко звідти, а бабуся Віра Петрівна Шрамко родом із Верхньої Терси. Землю тримали біля села Староукраїнки.
На їхньому крайку в районі вулиці 1 Травня (біля місточка) жило дуже багато Мищенків.
- І як же їх розрізняли?
- Тільки по іменах дідів. То дід Самійло, то Степан, то Костя, то Онуф(п)рій, тощо. І не було ніякої плутанини. А тато наш Бочанський. Його батько Василь Денисович Мищенко працював механіком на кораблях у місті Севастополі. У тому місті зустрів він дівчину Христину Олександрівну, яка приїхала до брата в гості. Познайомилися і в 1905 році побралися.  В тому ж році народився мій батько Володимир Васильович.
Коли на кораблях у 1905 році почалися бунти, дідусь і бабуся переїхали до села Гуляй-Поля на Бочани. Купили шматок землі в хуторі Гіркому, що був неподалік хутора Грушевого. Побудували там хату, розвели господарство (земля, коні). Коні в дідуся були і робочі, і на виїзд. У вихідні він на замовлення гуляйпільської знаті вивозив її, куди їй треба було.
Часи тоді були непевні. І ця трагедія трапилася в 1921 році, коли в Гуляй-Полі  шастало багато різних банд. Повертаючись з чергової поїздки, дідусь дуже гнав коней через Гуляй-Поле, щоб ніяка банда не причепилася, але сталося непоправне. Не встиг він заїхати кіньми у двір, як з’явилися якісь люди і заявили йому: «Давай нам твої коні». Дідусь почав їм розказувати, що вони загнані, ледве дихають, що їм треба дати відпочити, а то пропадуть». Та його ніхто не слухав.
Бандити схопили коней, а діда Василя Денисовича застрелили. І залишилися бабуся Христина сама із сімома дітьми. Тоді моєму батькові йшов шістнадцятий рік і все господарство «звалилося» на його руки. У великій сім’ї його поважали за працьовитість, чесність і справедливість, дослухалися до його порад,  виконували всі його вказівки і малі, і дорослі.
Родина Володимира Мищенка

До Дня родини в Україні: РОЗКРИТА КНИЖКА РОДИНИ МИЩЕНКІВ-ПОСИПАЙКІВ

У 30-х роках минулого століття за Гуляй-Полем організували радгосп «Червоний свиновод». У 1935 році Володимир Васильович Мищенко працював у ньому завідуючим господарством.
 У 1938 році В. В. Мищенко почав будувати собі хату, але до початку Великої Вітчизняної війни встиг вигнати стіни, поставити перестінки, накрити дах і вставити два вікна.
У 1939 році Володимир Васильович був призваний в армію і брав участь у переході старого кордону з Польщею, у визволенні українських земель з-під Польщі.
У 1940-му році разом з Червоною Армією воював з Фінляндією. І у 1941 році на його долю випала і Велика Вітчизняна війна.
- Коли тата забирали на війну, мама, Анна Гаврилівна, залишилася сама з трьома дітьми в недобудованій хаті. Тулилися ми в одній кімнатці без вікон, - журно пригадує Раїса Володимирівна.- В армію проводжали тата, як і всіх гуляйпільців, із парку, який донедавна називався імені Калініна. Плачу, сліз було дуже багато.
Пам’ятаю, як німці на початку жовтня 1941 року вступили в Гуляй-Поле. Ми начувані про їх звірства втекли зі своєї хати на Бочани і звідти, з гори, бачили, як горіло Гуляй-Поле, на станції - елеватор, нафтобаза. Страшне то було видовище.
Через деякий час побігли хлопчаки через річку дізнатися, як ведуть себе окупанти. Дізнавшись, що вони мирних жителів не займають, ми повернулися додому на вулицю 9 Січня, №1 у недобудовану хату. Але незабаром почули, що єврейські сім’ї, які жили в хатах за міліцією (напроти теперішнього машинобудівного заводу), фашисти розстріляли одними з перших у протитанковому рову під Гуляй-Полем (там тепер пам’ятник «Жертвам фашизму»).
Десь пізньої осені 1941 року, вночі чую хтось стукає у вікно. Я до нього та й кажу: «У нас усі дома». Коли чую татків голос: «Раю, відчини». Це тато втік з німецького полону і цілий місяць з-під Кіровограда добирався додому. Під час окупації він працював на току колгоспу «1 Серпня».
Перед відступом фашисти забирали чоловіків, примушували їх вантажити на кінні підводи всяке збіжжя і везти його за собою. Але наші чоловіки теж були не дурні, їхати з окупантами не хотіли, то й тягли час (то треба підводу підремонтувати, то колеса розсипаються, то коня слід підкувати) і так дотягли до ночі, а коли стемніло, то поїхали не на захід, а повернули на схід, назустріч радянським військам, ті дуже зраділи, отримавши підкріплення продуктами. А ми дома дуже переживала за тата, який, думали, поїхав із фашистами, а він наступного дня повернувся додому.
Наші війська колонами йшли через Гуляй-Поле до залізничної станції. І тут десь під вечір налетіла трійка ворожих літаків, які почали бомбити село і колону наших військ. Тоді було багато розбито приміщень у Гуляй-Полі та хат гуляйпільців.
Ми раділи, що поверненню тата додому. Та наша радість була недовгою.       Польовий військкомат призвав його на службу. І кинули гуляйпільське ненавчене поповнення під Мелітополь, де тисячами лягло необстріляних солдат. Татові вдалося там вижити.
Потім попав він у Крим. І треба ж такому трапитися тато в колоні солдат ішов у Крим, а звідти повертався брат Василь і вони побачили один одного. Тільки й встигли  на ходу обмінятися  привітаннями та запитати, як там дома і розійшлися, щоб більше ніколи не зустрітися.
У Криму тата було поранено в плече і він приїжджав додому, привозив нам маленькі шматочки цукру, смак якого пам’ятаю й досі.
Удруге він був поранений у бою з фашистами. Йому довелося форсувати річки Віслу, Одер, дійти до Берліна.
На жаль, наш тато, Володимир Васильович, не повернувся з війни, загинув смертю хоробрих у бою 19 квітня 1945 року в північно-східній частині Берліна (вулиця Вейнліц). Похований у братській могилі у Трептов-парку. Пізніше туди їздив онук Павло, вклонитися пам’яті діда.
Після війни мама працювала на взуттєвій фабриці. Завжди була в передовиках, її портрет висів на Дошці пошани підприємства.
Дуже бідно ми жили як під час війни так і  після.
Серед дітей я була старшою, тому на мене мама лишала брата і сестру, бо дитсадки не працювали. У 1941 році пішла я до школи. Десятирічка стояла розбита, тож вчилися ми у приміщенні колишнього педучилища. Першим класним керівником у мене була Надія Степанівна Воскобойнікова, яка співчутливо ставилася до мене. Я їй після уроків допомагала носити сумку з учнівськими зошитами і вона мене за це потроху підгодовувала. Жила вона на вулиці Рєпіна (тепер проти хати Ніни Кирилівни Левицької).
Після закінчення 7 класів схотілося мені поступити до Дніпропетровського залізничного технікуму. І я з першого разу вступила до нього. Коли побачила своє прізвище у списку прийнятих, розплакалася. Не вірилося, що я – учениця технікуму. Та вчитися довго не довелося, бо зрозуміла, що без допомоги мами я довго не витримаю, а в мами нічого було давати мені з дому, коли там ще менші були брат і сестра. Тому трохи провчившись, вирішила  повертатися додому.
Повернення моє було важким і з пригодами. Щоб потрапити на залізничну станцію в Дніпропетровську, треба було купити посадочний квиток, який коштував 50 копійок. Така сума в мене була, але не було за що купити квитка на поїзд.
На пероні я ходила, просила провідників, щоб взяли у вагон, але ніхто не взяв. Тоді я побачила жінку, яка з малими дітьми теж чекала поїзда. Я набралася сміливості (не знаю, де вона в мене взялася) та й кажу незнайомій жінці: «Давайте, я допоможу вам зайти у вагон, а ви скажете, що ця дівчина допомагає мені, а потім я там загублюся». Спасибі жінці, що пристала на мою пропозицію, і я зайшла у вагон. Залізла на  верхню полицю, жінка замаскувала мене матрацом та своїми речами, і ми поїхали. Коли чую, уночі контролери ходять по вагонах, перевіряють чи немає безбілетників. Побачили і мене, я вдала, що сплю, то моя рятівниця й каже їм: «У дівчини є білет. Бачите, вона мала, нехай спить, а то ще злякається». Ті й пройшли в сусідній вагон.
Та на цьому мої пригоди не закінчилися. Прокинулася я перед світанком, бачу поїзд стоїть на станції, я схопилася і вискочила, думала станція Гуляйполе. Коли поїзд відійшов, побачила, що я зійшла на станції Гайчур і довелося мені по шпалах на світанку йти до станції Гуляйполе.
Вдома мама дуже здивувалася, коли мене побачила. «А я тобі гроші вислала», – сказала. Я розповіла їй про своє рішення. Пожурилися ми над своєю долею та й почали жити далі.
Незабаром почула я, що у змішторзі відкриваються курси продавців. Звернулася до директора змішторгу Гурія Трохимовича Середи з проханням відправити мене на курси. Він пішов назустріч, так я стала слухачкою однорічних курсів продавців, що діяли в Запоріжжі. Дуже добре, що там давали стипендію і за квартиру платив змішторг. Але після закінчення курсів мене продавцем не поставили, бо не було вісімнадцяти років. Взяла мене посудомийницею і офіціанткою в їдальню Гуляйпільського педучилища Анна Омелянівна Порохнява.
Потім довелося працювати в буфеті СШ №1, райкомі партії. А коли в 1954 році почалася цілинна епопея, той піднесений настрій, ейфорія, що панували серед молоді, захопили і мене, і я вирішила – буду механізатором і вступила на курси. Закінчивши їх, поїхала по комсомольській путівці на цілину...

Іван КУШНІРЕНКО
(Продовження розповіді читайте  у наступному номері газети).

  • Подобається
  • +1
  • Не подобається

У даній публікації ще немає коментарів. Бажаєте почати обговорення?

Додати коментар


Субота
хмарністьтемпература, °Cвітер, м/с
0...+25-10
(Пд-З)

17.11День студента
21.11День Гідності та Свободи
  НБУ
валюта вартість
EUR31.4908 +0.09199
RUB0.42057 +0.00364
USD27.755 -0.01929
  • ОВЕН
    День придаст решимости Вашим действиям. Многие получат премии или гонорары. Следует остерегаться стремления к авторитарности и чрезмерной придирчивости к недостаткам окружающих, иначе к концу дня Вы рискуете остаться в одиночестве. Воздержитесь от неуемных желаний в этот день.
  • ТЕЛЕЦ
    На этот день не стоит планировать деловые встречи. Наконец принесет плоды дело, которое Вы уже считали совсем гиблым. Уделите больше внимания детям, надолго не упускайте их из виду, чтобы не потерялись или не натворили бед. Но не принимайте все так близко к сердцу.
  • БЛИЗНЕЦЫ
    Очень активный, насыщенный делами и разговорами день. Возможны деловые встречи или телефонные переговоры с друзьями или родственниками. Хотите полюбить королеву или заработать миллион? Тогда, это Ваш день. Смело назначайте свидания.
  • РАК
    День не способствует нахождению общего языка с представителями власти. Встреча с любимым человеком будет необыкновенно страстной. Возможна встреча с человеком, с которым Вы некогда были связаны по работе и не виделись очень давно. Вероятно получение премии.
  • ЛЕВ
    Сегодня будьте тише воды, ниже травы. Бизнесмены смогут заключить выгодные контракты или обрести надежных партнеров. Общение с близкими и любимыми доставит удовольствие. Повысится Ваша деловая активность.
  • ДЕВА
    Сегодня вполне возможны серьезные перемены в делах. Гармоничная космическая ситуация способствует Вашему финансовому благополучию. Предайтесь фантазиям, и Вы не пожалеете. Хочешь не хочешь, а придется раскошелиться, ведь всего не запланируешь.
  • ВЕСЫ
    Сегодня не наделайте ошибок на работе. Не исключено, что вечером Вас ждет радостное свидание. Смело идите на контакт с представителями иностранной организации. Будьте осторожнее с бытовой химией.
  • СКОРПИОН
    Этот день хорош для зачатия ребенка и интимной близости, но он плох для осуществления крупных покупок. Возможно, вы почувствуете боли в области желудка. Уделите особое внимание разминке или откажитесь от занятий и просто прогуляйтесь по свежему воздуху. Фортуна благоволит конструкторам и архитекторам.
  • СТРЕЛЕЦ
    День в целом благоприятен. Постарайтесь избежать ссоры с любимым человеком, возможно сегодня это окажется сложно выполнить. Чтобы не проспать на работу, желательно завести надежный механический будильник, так как электронный Вы наверняка не услышите. В голову придут плодотворные идеи.
  • КОЗЕРОГ
    День будет отмечен высокой активностью. Друзья могут пригласить в театр или в кино. Чтобы избежать неприятностей, возможно, вам необходимо изменить манеру поведения и отношения к некоторым знакомым. В первой половине дня возможны нарушения планов.
  • ВОДОЛЕЙ
    Вы почувствуете сегодня эмоциональный подъем, однако ни в коем случае не теряйте благоразумия. Именно сегодня Вам, возможно, повезет решить проблемы личной жизни. Текущие дела будут не очень сложными, но зато прибыльными. Увлеченный и долгий труд - вот символ сегодняшнего дня.
  • РЫБЫ
    День особенно благоприятен для людей, занятых творчеством. Не исключено неблагоприятное известие или неблагоприятное стечение обстоятельств. Ваша расторопность позволит взяться за несколько дел сразу и каждое довести до конца. Вероятно возобновление старых сердечных привязанностей.
                 
Відкриваючи Гуляйпільський інформаційний портал, ви шановні користувачі, маєте змогу дізнатись, що Гуляйполе має славний славну історію. Тому на Гуляйпільському інформаційному порталу ви познайомитесь з історією міста. В розділі Гуляйпільського інформаційного порталу зможете подивитись з історичними фото Гуляйполя. На сторінках інформаційного пізнавального громадського порталу легко переглянути історію селища Залізничне та сіл Гуляйпільського краю та Гуляйполя. А ще, до ваших послуг, Гуляйпільський інформаційний портал показує з новини подіями Гуляйполя, Гуляйпільського району, Запорізької області, України та світу. Дозвольте відмітити, що Гуляйпільський інформаційний портал працює на основі відвертості та доступності, і ми виходимо в інтернет не лише, щоб повідомити про себе, ми хочемо використовувати його як новий, ефективний засіб спілкування, тож на сторінках сайту Гуляйполя, ми чекаємо статті від вас та ваші зауваження. А ще в розділі "Оголошення" запрошуємо поділитися інформацію стосовно купівлі - продажу, обміну та роботи Гуляйполя. Також у вас є можливість привітати своїх рідних, друзів, знайомих на ресурсі міста Гуляйполя. І ще багато є оригінальних розділів та фактів. Сподіваємось, що Гуляйпільський інформаційний портал, стане для вас доступним та актуальним для створення інформативного, відкритого і всебічного діалогу, і просто улюбленим місцем спілкування в Гуляйполі. Гуляйполе це Україна, Gulaypole in UA! теги: гуляйполе, гуляйполе портал, гуляйполе місто, гуляйпільський портал, новини гуляйполя, статті про гуляйполе