До Дня родини в Україні: РОЗКРИТА КНИЖКА РОДИНИ МИЩЕНКІВ-ПОСИПАЙКІВ

Газета "Актуальний погляд" 8-07-2018, 07:39 189   

До Дня родини в Україні: РОЗКРИТА КНИЖКА РОДИНИ МИЩЕНКІВ-ПОСИПАЙКІВ

Український День родини відносно молоде свято і відзначаєтся з 2012 року. Напередодні  ми зустрілися з представницею родини Мищенків-Посипайків, ветераном праці, «дитиною війни» Раїсою Володимирівною Посипайко, шанованою людиною в Гуляйполі, і мали тривалу бесіду про її родину, моральні та духовні цінності. Те, що ми почули, варте уваги читачів.

 

Корені з бочансько-вербівської землі

До Дня родини в Україні: РОЗКРИТА КНИЖКА РОДИНИ МИЩЕНКІВ-ПОСИПАЙКІВ

- Корені нашої родини з бочансько-вербівської землі, - почала розгортати першу сторінку книжки своєї родини Раїса Володимирівна.  – Мої батьки були: тато з Бочан, а мама з Вербівської сотні. І дідусь Онуфрій Мищенко звідти, а бабуся Віра Петрівна Шрамко родом із Верхньої Терси. Землю тримали біля села Староукраїнки.
На їхньому крайку в районі вулиці 1 Травня (біля місточка) жило дуже багато Мищенків.
- І як же їх розрізняли?
- Тільки по іменах дідів. То дід Самійло, то Степан, то Костя, то Онуф(п)рій, тощо. І не було ніякої плутанини. А тато наш Бочанський. Його батько Василь Денисович Мищенко працював механіком на кораблях у місті Севастополі. У тому місті зустрів він дівчину Христину Олександрівну, яка приїхала до брата в гості. Познайомилися і в 1905 році побралися.  В тому ж році народився мій батько Володимир Васильович.
Коли на кораблях у 1905 році почалися бунти, дідусь і бабуся переїхали до села Гуляй-Поля на Бочани. Купили шматок землі в хуторі Гіркому, що був неподалік хутора Грушевого. Побудували там хату, розвели господарство (земля, коні). Коні в дідуся були і робочі, і на виїзд. У вихідні він на замовлення гуляйпільської знаті вивозив її, куди їй треба було.
Часи тоді були непевні. І ця трагедія трапилася в 1921 році, коли в Гуляй-Полі  шастало багато різних банд. Повертаючись з чергової поїздки, дідусь дуже гнав коней через Гуляй-Поле, щоб ніяка банда не причепилася, але сталося непоправне. Не встиг він заїхати кіньми у двір, як з’явилися якісь люди і заявили йому: «Давай нам твої коні». Дідусь почав їм розказувати, що вони загнані, ледве дихають, що їм треба дати відпочити, а то пропадуть». Та його ніхто не слухав.
Бандити схопили коней, а діда Василя Денисовича застрелили. І залишилися бабуся Христина сама із сімома дітьми. Тоді моєму батькові йшов шістнадцятий рік і все господарство «звалилося» на його руки. У великій сім’ї його поважали за працьовитість, чесність і справедливість, дослухалися до його порад,  виконували всі його вказівки і малі, і дорослі.
Родина Володимира Мищенка

До Дня родини в Україні: РОЗКРИТА КНИЖКА РОДИНИ МИЩЕНКІВ-ПОСИПАЙКІВ

У 30-х роках минулого століття за Гуляй-Полем організували радгосп «Червоний свиновод». У 1935 році Володимир Васильович Мищенко працював у ньому завідуючим господарством.
 У 1938 році В. В. Мищенко почав будувати собі хату, але до початку Великої Вітчизняної війни встиг вигнати стіни, поставити перестінки, накрити дах і вставити два вікна.
У 1939 році Володимир Васильович був призваний в армію і брав участь у переході старого кордону з Польщею, у визволенні українських земель з-під Польщі.
У 1940-му році разом з Червоною Армією воював з Фінляндією. І у 1941 році на його долю випала і Велика Вітчизняна війна.
- Коли тата забирали на війну, мама, Анна Гаврилівна, залишилася сама з трьома дітьми в недобудованій хаті. Тулилися ми в одній кімнатці без вікон, - журно пригадує Раїса Володимирівна.- В армію проводжали тата, як і всіх гуляйпільців, із парку, який донедавна називався імені Калініна. Плачу, сліз було дуже багато.
Пам’ятаю, як німці на початку жовтня 1941 року вступили в Гуляй-Поле. Ми начувані про їх звірства втекли зі своєї хати на Бочани і звідти, з гори, бачили, як горіло Гуляй-Поле, на станції - елеватор, нафтобаза. Страшне то було видовище.
Через деякий час побігли хлопчаки через річку дізнатися, як ведуть себе окупанти. Дізнавшись, що вони мирних жителів не займають, ми повернулися додому на вулицю 9 Січня, №1 у недобудовану хату. Але незабаром почули, що єврейські сім’ї, які жили в хатах за міліцією (напроти теперішнього машинобудівного заводу), фашисти розстріляли одними з перших у протитанковому рову під Гуляй-Полем (там тепер пам’ятник «Жертвам фашизму»).
Десь пізньої осені 1941 року, вночі чую хтось стукає у вікно. Я до нього та й кажу: «У нас усі дома». Коли чую татків голос: «Раю, відчини». Це тато втік з німецького полону і цілий місяць з-під Кіровограда добирався додому. Під час окупації він працював на току колгоспу «1 Серпня».
Перед відступом фашисти забирали чоловіків, примушували їх вантажити на кінні підводи всяке збіжжя і везти його за собою. Але наші чоловіки теж були не дурні, їхати з окупантами не хотіли, то й тягли час (то треба підводу підремонтувати, то колеса розсипаються, то коня слід підкувати) і так дотягли до ночі, а коли стемніло, то поїхали не на захід, а повернули на схід, назустріч радянським військам, ті дуже зраділи, отримавши підкріплення продуктами. А ми дома дуже переживала за тата, який, думали, поїхав із фашистами, а він наступного дня повернувся додому.
Наші війська колонами йшли через Гуляй-Поле до залізничної станції. І тут десь під вечір налетіла трійка ворожих літаків, які почали бомбити село і колону наших військ. Тоді було багато розбито приміщень у Гуляй-Полі та хат гуляйпільців.
Ми раділи, що поверненню тата додому. Та наша радість була недовгою.       Польовий військкомат призвав його на службу. І кинули гуляйпільське ненавчене поповнення під Мелітополь, де тисячами лягло необстріляних солдат. Татові вдалося там вижити.
Потім попав він у Крим. І треба ж такому трапитися тато в колоні солдат ішов у Крим, а звідти повертався брат Василь і вони побачили один одного. Тільки й встигли  на ходу обмінятися  привітаннями та запитати, як там дома і розійшлися, щоб більше ніколи не зустрітися.
У Криму тата було поранено в плече і він приїжджав додому, привозив нам маленькі шматочки цукру, смак якого пам’ятаю й досі.
Удруге він був поранений у бою з фашистами. Йому довелося форсувати річки Віслу, Одер, дійти до Берліна.
На жаль, наш тато, Володимир Васильович, не повернувся з війни, загинув смертю хоробрих у бою 19 квітня 1945 року в північно-східній частині Берліна (вулиця Вейнліц). Похований у братській могилі у Трептов-парку. Пізніше туди їздив онук Павло, вклонитися пам’яті діда.
Після війни мама працювала на взуттєвій фабриці. Завжди була в передовиках, її портрет висів на Дошці пошани підприємства.
Дуже бідно ми жили як під час війни так і  після.
Серед дітей я була старшою, тому на мене мама лишала брата і сестру, бо дитсадки не працювали. У 1941 році пішла я до школи. Десятирічка стояла розбита, тож вчилися ми у приміщенні колишнього педучилища. Першим класним керівником у мене була Надія Степанівна Воскобойнікова, яка співчутливо ставилася до мене. Я їй після уроків допомагала носити сумку з учнівськими зошитами і вона мене за це потроху підгодовувала. Жила вона на вулиці Рєпіна (тепер проти хати Ніни Кирилівни Левицької).
Після закінчення 7 класів схотілося мені поступити до Дніпропетровського залізничного технікуму. І я з першого разу вступила до нього. Коли побачила своє прізвище у списку прийнятих, розплакалася. Не вірилося, що я – учениця технікуму. Та вчитися довго не довелося, бо зрозуміла, що без допомоги мами я довго не витримаю, а в мами нічого було давати мені з дому, коли там ще менші були брат і сестра. Тому трохи провчившись, вирішила  повертатися додому.
Повернення моє було важким і з пригодами. Щоб потрапити на залізничну станцію в Дніпропетровську, треба було купити посадочний квиток, який коштував 50 копійок. Така сума в мене була, але не було за що купити квитка на поїзд.
На пероні я ходила, просила провідників, щоб взяли у вагон, але ніхто не взяв. Тоді я побачила жінку, яка з малими дітьми теж чекала поїзда. Я набралася сміливості (не знаю, де вона в мене взялася) та й кажу незнайомій жінці: «Давайте, я допоможу вам зайти у вагон, а ви скажете, що ця дівчина допомагає мені, а потім я там загублюся». Спасибі жінці, що пристала на мою пропозицію, і я зайшла у вагон. Залізла на  верхню полицю, жінка замаскувала мене матрацом та своїми речами, і ми поїхали. Коли чую, уночі контролери ходять по вагонах, перевіряють чи немає безбілетників. Побачили і мене, я вдала, що сплю, то моя рятівниця й каже їм: «У дівчини є білет. Бачите, вона мала, нехай спить, а то ще злякається». Ті й пройшли в сусідній вагон.
Та на цьому мої пригоди не закінчилися. Прокинулася я перед світанком, бачу поїзд стоїть на станції, я схопилася і вискочила, думала станція Гуляйполе. Коли поїзд відійшов, побачила, що я зійшла на станції Гайчур і довелося мені по шпалах на світанку йти до станції Гуляйполе.
Вдома мама дуже здивувалася, коли мене побачила. «А я тобі гроші вислала», – сказала. Я розповіла їй про своє рішення. Пожурилися ми над своєю долею та й почали жити далі.
Незабаром почула я, що у змішторзі відкриваються курси продавців. Звернулася до директора змішторгу Гурія Трохимовича Середи з проханням відправити мене на курси. Він пішов назустріч, так я стала слухачкою однорічних курсів продавців, що діяли в Запоріжжі. Дуже добре, що там давали стипендію і за квартиру платив змішторг. Але після закінчення курсів мене продавцем не поставили, бо не було вісімнадцяти років. Взяла мене посудомийницею і офіціанткою в їдальню Гуляйпільського педучилища Анна Омелянівна Порохнява.
Потім довелося працювати в буфеті СШ №1, райкомі партії. А коли в 1954 році почалася цілинна епопея, той піднесений настрій, ейфорія, що панували серед молоді, захопили і мене, і я вирішила – буду механізатором і вступила на курси. Закінчивши їх, поїхала по комсомольській путівці на цілину...

Іван КУШНІРЕНКО
(Продовження розповіді читайте  у наступному номері газети).

  • Подобається
  • +1
  • Не подобається

У даній публікації ще немає коментарів. Бажаєте почати обговорення?

Додати коментар


Вівторок
хмарністьтемпература, °Cвітер, м/с
0...00-0
(Пд)

28.07День хрещення Київської Русі — України[7].
  НБУ
валюта вартість
EUR30.7144 +0.17107
RUB0.42096 -0.00016
USD26.2068 -0.02639
  • ОВЕН
    Вы почувствуете сегодня эмоциональный подъем, однако ни в коем случае не теряйте благоразумия. Все вопросы, скорее всего, разрешается с выгодой для Вас. Возможна встреча с человеком, с которым Вы некогда были связаны по работе и не виделись очень давно. Хочешь не хочешь, а придется раскошелиться, ведь всего не запланируешь.
  • ТЕЛЕЦ
    День особенно благоприятен для людей, занятых творчеством. Избегайте натиска и чрезмерной настойчивости в общении с любимым человеком. Общение с близкими и любимыми доставит удовольствие. Будьте осторожнее с бытовой химией.
  • БЛИЗНЕЦЫ
    Сегодня Вы организованны, собранны, способны выполнить большую работу. Вы постепенно утратите чувство уверенности в себе. Предайтесь фантазиям, и Вы не пожалеете. Фортуна благоволит конструкторам и архитекторам.
  • РАК
    Очень вероятно, что день начнется с конфликта. Вам возможно, предстоит немало поволноваться из-за того, что сын или дочь вернется домой слишком поздно. Смело идите на контакт с представителями иностранной организации. В голову придут плодотворные идеи.
  • ЛЕВ
    День предвещает успех в любви, удачные свидания, культпоходы, вечеринки. Не исключено неожиданное предложение или встреча с давним партнером по бизнесу. Уделите особое внимание разминке или откажитесь от занятий и просто прогуляйтесь по свежему воздуху. В первой половине дня возможны нарушения планов.
  • ДЕВА
    День подобьет Вас на споры со старшими. Возможно, пришла пора отплатить тем, кто безвозмездно помогал Вам раньше. Чтобы не проспать на работу, желательно завести надежный механический будильник, так как электронный Вы наверняка не услышите. Увлеченный и долгий труд - вот символ сегодняшнего дня.
  • ВЕСЫ
    Благодаря Вашему опыту сегодня удастся правильно распорядиться имеющими средствами. Вы сможете интуитивно понять как согласовать Ваши личные честолюбивые замыслы с желаниями окружающих Вас людей. Чтобы избежать неприятностей, возможно, вам необходимо изменить манеру поведения и отношения к некоторым знакомым. Вероятно возобновление старых сердечных привязанностей.
  • СКОРПИОН
    Сегодня проявите мудрость и выдержку. В случаи ссоры, все Ваши попытки примирить конфликтующие стороны только подольют масло в огонь. Текущие дела будут не очень сложными, но зато прибыльными. Хорошо пойдут дела на бирже.
  • СТРЕЛЕЦ
    День хорош для деловых начинаний. Любовное свидание лучше отложить - ни к чему хорошему оно не приведет. Ваша расторопность позволит взяться за несколько дел сразу и каждое довести до конца. Хорошо пойдут дела у банковских служащих.
  • КОЗЕРОГ
    День благоприятен для строителей, для занятых в сферах техники и услуг. Вы сможете рассчитывать на помощь своей "второй половины". Соблюдайте во всем меру, особенно это касается острого и соленого. Вечер многие посветят любви и развлечениям.
  • ВОДОЛЕЙ
    День хорош для любовного объяснения, бракосочетания, домашнего торжества. Не рекомендуется браться сегодня за серьезную и трудоемкую работу на службе и дома. Возможны проблемы со здоровьем, в первую очередь это относится к тем, кто страдает сердечно-сосудистыми заболеваниями. Вероятно романтическое знакомство с человеком издалека.
  • РЫБЫ
    Сегодня Вас ждут финансовые потери - все из-за Вашей чрезмерной самонадеянности. Сегодня попробуйте объективно оценить ситуацию, проявите такт и добросердечие. Возможны перебои в подаче электроэнергии. Ваше настроение улучшится.
                 
Відкриваючи Гуляйпільський інформаційний портал, ви шановні користувачі, маєте змогу дізнатись, що Гуляйполе має славний славну історію. Тому на Гуляйпільському інформаційному порталу ви познайомитесь з історією міста. В розділі Гуляйпільського інформаційного порталу зможете подивитись з історичними фото Гуляйполя. На сторінках інформаційного пізнавального громадського порталу легко переглянути історію селища Залізничне та сіл Гуляйпільського краю та Гуляйполя. А ще, до ваших послуг, Гуляйпільський інформаційний портал показує з новини подіями Гуляйполя, Гуляйпільського району, Запорізької області, України та світу. Дозвольте відмітити, що Гуляйпільський інформаційний портал працює на основі відвертості та доступності, і ми виходимо в інтернет не лише, щоб повідомити про себе, ми хочемо використовувати його як новий, ефективний засіб спілкування, тож на сторінках сайту Гуляйполя, ми чекаємо статті від вас та ваші зауваження. А ще в розділі "Оголошення" запрошуємо поділитися інформацію стосовно купівлі - продажу, обміну та роботи Гуляйполя. Також у вас є можливість привітати своїх рідних, друзів, знайомих на ресурсі міста Гуляйполя. І ще багато є оригінальних розділів та фактів. Сподіваємось, що Гуляйпільський інформаційний портал, стане для вас доступним та актуальним для створення інформативного, відкритого і всебічного діалогу, і просто улюбленим місцем спілкування в Гуляйполі. Гуляйполе це Україна, Gulaypole in UA! теги: гуляйполе, гуляйполе портал, гуляйполе місто, гуляйпільський портал, новини гуляйполя, статті про гуляйполе